Запали свічку пам'яті

Свіча пам’яті

(Голодомор)

Похмура осінь, листопад,

стоїть свіча на підвіконні,

горить і плаче, наче стогін з небуття,

неначе сповідь у моїм безсонні,

тих, хто пішов у 33-тьому з життя.

Батьки і діти, що в часи страшної муки,

просили хоча б крихітку хлібця,

а матерям не сила вже й підняти руки,

і рвалися у розпачі серця.

Великий Боже! За які ж такі гріхи,

скарали на смерть ті мільйони українців?

Навіть дітей вбивали за три колоски,

і ешелонами везли зерно чужинцям.

Кремлівські нелюди, що упродовж віків,

люто ненавиділи дивну Україну,

нищили всіх, жінок, дітей й чоловіків,

забороняли нашу мову солов’їну.

Свята Маріє, Україну бережи,

її народ, поля, ліси і гори,

не дай дійти нам знову до межі,

ми пам’ятаємо страшні голодомори.

Знов листопад,

стоїть свіча на підвіконні,

горить і плаче, наче стогін з небуття,

неначе сповідь у моїм безсонні,

тих, хто пішов у 33-тьому з життя.

Кiлькiсть переглядiв: 23

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.