Історія Дейкалівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Зіньківської районної ради Полтавської області

Щоб дізнатися, якою була освіта в с.Дейкалівка колись і якою є зараз, треба повернутись у давнину.

До XVIII століття в селі, окрім священика та писаря, які вміли читати й писати, грамотних селян та представників козацької старшини, адже саме козаки заснували село Дейкалівка на березі р.Грунь, не було.

У другій половині XVIII століття дяк почав навчати десяток дітей з багатих сімей, проте успіх від учительської справи духівника не був визначним у поширенні освіти серед простих людей, адже головний напрямок діяльності зосереджувався на релігійно-моральному вихованні.

У 1844 році утворилося церковно-приходське училище. Організація навчально-виховного процесу в дореформений період не мала чіткої структури. Навчання велося за старою методикою: відбувалося механічне заучування спочатку букв, а потім складів. Засвоївши механізм читанням, діти вчили напам’ять молитви, потім переходили до складних церковних текстів. Одночасно учні оволодівали письмом. Але з невідомих причин училище було закрите.

Після реформи 1861 року, а саме 25 жовтня 1864 р. було вдруге відкрито приходське училище при Різдвяно-Богородицькій церкві, де дітей навчав читати церковні книги й співати псалми диякон. Навчалися в ній 1- 2 роки. Згідно «Положення про початкові народні училища» 1864 р. парафіяльні школи (училища) (разом з міністерськими й земськими) стали основним типом початкових шкіл. Дітям давали елементарні знання: вчили закону Божого, читати, писати, перших чотирьох дій арифметики.

Наставником був призначений син дейкалівського священика, який закінчив Полтавське духовне училище, Затворницький Петро Прокопович. Одночасно ж він був і законовчителем, і вчителем школи. Парафіяльне училище в с.Дейкалівка знаходилося в скрутному становищі, виживало, як могло. Зі статті священика в «Полтавських єпархіальних відомостях» стає відомим, бо був проведений ремонт приміщення, знайдений сторож та службовець, необхідні шкільні речі (2 лавки, дошка та ін.) були позичені у сусідньому містечку; навчальні посібники були різнорідними :5 примірників псалтирів, 11 начатків християнського учення, 19 букварів різних авторів— у недостатній кількості. Затворницький П.П. з огляду на брак підручників і посібників для кращого запам’ятовування літер використовував методику Зотова: під час навчання опора на предметні асоціації з побуту або навколишньої природи. Наприклад, буква «в» - уподібнювалася кренделю, «г» - ключу, «п» - одвіркам, «т» - тупому свердлу тощо. Цей метод також використовувався при запам’ятовуванні звуків. Спочатку до училища вступило 26 хлопчиків, 2 з них вже вміли читати. Ця методика мала успіх, бо вже після місяця навчання учні почали потроху читати. Протягом року до училища вступили ще з десяток учнів. Минуло трохи більше 10 років, і в селі вже було 115 селян, які вміли читати й писати. [11]

Після смерті П.Заторницького наставником став його друг, священик Григорій Рудинський, який також багато часу приділяв освіті.

У 1882 році в новій частині села було збудовано школу, у якій вчилися в основному діти заможних селян. У цій школі вчителька навчала дітей читати, писати й рахувати, а священик – Закону Божому. За непослух учнів карали (били по щоках, вухах, руках і таке інше).

Згідно Звіту Зіньківської повітової управи станом на 1 січня 1901 р. в земському училищі (засновано в 1844 р.) навчалося 122 учні, з яких 111 хлопчиків і 11 дівчаток, працювало 3 вчителя. З того ж джерела, згідно з таблицею «Распредєление учащихся по соловіям», в дейкалівському училищі із 122 учнів 2 дівчинки за походженням були дворянки, 3 хлопчики – міщани, 117 – селян ( 108 хлопчиків і 9 дівчат). [13] Учням, які виявили «благонравное поведение и отличные успехи в науках», видавали Похвальні листи (див. Додаток). Навчання велося російською мовою.

Станом на 1902 год при Різдвяно-Богородицькій церкві діяли також школа грамоти та бібліотека.

У 1912 році в селі працювало два земських училища, одне з яких було відкрито в 1882 р., а інше побудовано в 1909 р. [13] Це були початкові школи з чотирирічним навчанням, де дітей навчали три, а пізніше чотири роки вчительки світських наук: мов, географії, історії, природознавства, математики. Одне з приміщень збереглося до наших днів, доволі просторе , складається з 8 класних кімнат та учительської. У цих школах у більшості навчалися хлопчики. Відомі імена декількох вчительок: Агапова О.В. та Піст Н.В., яка працювала в центральній школі, на Підлужжі вчителювала Андрєєва, дружина церковного старости. Діяла також і церковно-парафіяльна школа. Після подій 1917 р. в селі була лише початкова школа. У цей час також діяла дейкалівська «Просвіта», осередок якої було відкрито влітку 1918 р. У зверненні зіньківської «Просвіти» говорилося: «Перед нами завдання - відродити українську культуру, пробудити наш народ, зробити його національно свідомим, розумним». З метою ліквідації неписемності на початку 1920-х років діяв осередок лікнепу. Для багатьох дорослих це навчання звелося до того, що вони навчилися лише ставити свій підпис.

У 1930 року початкова школа була реорганізована в семирічну, у якій працювало 12 вчителів. Голод 1932-1933 років чорною пеленою окутав наше село, вимирали цілими сім’ями, смерть забрала багатьох дітей.

На той час школа складалася з двох приміщень: початкові класи навчалися на вул.Підлужжя, а середні класи – у приміщенні, де колись працювала земська школа, у центрі села. Учителями початкових класів працювали Синило Іван Дмитрович (деякий час був директором початкової школи), Лекторська Олена Іванівна, Федоренко Сергій Степанович, Вірченко Парасковія Василівна, Смолій Харитина Степанівна. До початку Великої Вітчизняної війни директором 7-річної школи був Гриб Павло Петрович, історії навчав Блажко (?). На жаль, Гриб С.С. та Синило І.Д., а також діловод школи Петренко Петро (?) додому так і не повернулися, загинули на війні .

До початку війни в 1941 р. в стінах цієї школи освіту отримало до 500 учнів, багато з них стали вчителями, лікарями, агрономами, офіцерами.

Під час фашистської окупації школа не працювала, приміщення закладу (для середніх класів) німці використовували для облаштування шпиталю. Під час авіанальоту була пошкоджена стіна будівлі, тож довелося ремонтувати. Після звільнення села у вересні 1943р. школа запрацювала 1 вересня 1944 р., до неї зараховували всіх дітей, багато було переростків. Навчання давалося тяжко, шкільного приладдя не було, підручників катастрофічно не вистачало. На заклад була одна гасова лампа.

У перші післявоєнні роки директором школи працював Піскун Іван Григорович, вчителювало 17 педагогів. Навчання відбувалося в 2 зміни, а фактично в три, бо було ряд причин: велика кількість дітей ( 1948-1949 н.р. – 414 учнів, 1949-1950 н.р. -436 учнів), декілька класів-комплектів, катастрофічно не вистачало приміщень. Будова початкової школи могла вмістити учнів лише 3 класів, приміщення ж для середньої ланки мало 8 кімнат. Тож доводилось ще навчатися і в будівлі, яку займала сільська рада. Учителі ввечері ще навчали підлітків, які не закінчили школу. Виступаючи на педраді, яка проходила 23 вересня 1949 р., директор школи говорив про необхідність «відкриття вечірньої школи для 1- 8 кл. Підлітків, які не закінчили 1-4 кл., нараховується в шкільному районі до 15 осіб. Є повна можливість відкрити 8-й клас, бо молоді, яка закінчила 7 класів і ніде не навчається, – 20 осіб». Було рекомендовано при проведенні виховних годин та уроків звертати увагу на індивідуальні особливості учнів.

У 1953 р. семирічну школу реорганізовано в середню, директором був призначений Вертелецький Андрій Данилович. Дейкалівка пам'ятає перших учителів середньої школи 1953 року: Ячало Г.П., Лекторську О.І., Тютюнник Н.Я., Загорулько В.М., Загорулька Г.Н., Вертелецького Д.А., Чечеля В. Х., Андрієнко Т.А., Сухораду В.Г., Филь М.М., Смолій (Филь) Х. С., Буцьку М. П., Андрієвську С. В., Удода А. Д., Рябець Г.П., Ошегу А.П., Дениско Т.О., Тепляко-ву З. К., Мільгевського А. Д., Ігнатенко Х. С., Влох Є. Ф., Білосніжко О.Т.

У 1955 році в середній школі було 450 дітей, початкову школу відвідували 70 учнів, у 1964 році в середній школі налічувалося 463 учні. У 1960-х роках 30 вчителів навчало щороку більше 400 учнів. Протягом 1956 — 1970 років середню освіту одержало 665 юнаків і дівчат. У школі навчалися не лише дейкалівці, а й діти з навколишніх сіл: Підозірки, Троянівки, Іщенківки, Левошок, Новоселівки, Артелярщини, Дуб’янщини, Шилівки, Гришок, Бутово, Загрунівки. Починаючи з п’ятого класу, школу відвідували учні Підозірської початкової школи.

Дочірніми школами були Підозірська початкова школа, Артелярщинська та Новоселівська 8-річні школи. Тож вчителі Дейкалівської СШ були керівниками міжшкільних методичних об’єднань.

Увага приділялася національному вихованню, про що свідчить рекомендація, дана в 1954 році учасникам співочого гуртка: «Виступати в українських національних костюмах», у 1955 році в рамках проведення Шевченківських днів силами літературного гуртка відбувся вечір художньої самодіяльності.

На початку 1954-1955 навчального року було вирішено запровадити шкільну форму (для дівчат - коричневе або синє плаття з чорним передником, для свята – білий , хлопцям – темні штани та сорочка).

Із наказу № 851 від 16 вересня 1953 р. стає відомим, що мікрорайон школи був поділений на дільниці, за кожною з яких був закріплений учитель, який проводив навчання з неписемними (9 чол.). Дану роботу педагоги проводили протягом 5 років, до 1958 р.

Як вже зазначалося, площа будівель, де навчалися діти, була замалою. Тож із середини 1950-х років розпочалося активне будівництво нових приміщень школи, яке тривало майже до кінця 1960-х років. У 1958 році зведено нову будівлю, в навчалося 2 класи. У 1962 році побудовано ще одне приміщення школи. У 1963 р. до основної будівлі добудовано спортивний зал, а в 1966 р. – їдальню. На початку 1970-х років Дейкалівська середня школа мала чималу кількість приміщень: на Підлужжі – початкова школа та інтернат (де проживало 20-40 дітей з сусідніх сіл) і в сучасному центрі села – для середніх та старших класів. На просторому подвір’ї школи по колу розміщувалися головна будівля (дерев’яна, облицьована цеглою), яка мала 7 учнівських класів, учительську та кабінет директора, до якої добудовано спортивний зал, приміщення їдальні, була баскетбольна площадка. Справа – дерев’яна будівля, в якій розміщувались географічний, фізичний кабінети та клас трудового навчання для дівчаток, ще одна будівля з двома класами, де вивчалась хімія. Окремо розміщувалося приміщення бібліотеки. За нею - дві окремі будівлі для трудового навчання хлопчиків: столярна та слюсарна майстерні. За цими приміщеннями з 1970 -1971 н.р. і до середини 1980-х років була розташована невелика шкільна ферма, де утримувалися кролі, за якими доглядали учні школи. Далі ріс плодовий сад, який було закладено в 1958 р. з ініціативи вчителя Чечеля Василя Харламповича, за садом - пришкільні ділянки. Юннати школи працювали за завданням Білоцерківської науково-дослідної станції рослинництва, проводячи досліди на пришкільних НДД.

З 1964 по 1973 роки директором школи працювала Лещенко Лідія Петрівна.

У 1965 р. на одному із засідань педагогічної ради розглядалося питання «Розвиток розумових здібностей учнів». Під час його обговорення дійшли висновку: «Кожен учитель повинен старанно готуватися до уроків, урізноманітнювати їх, запроваджувати уроки-дослідженння. На кожному уроці застосовувати унаочнення, яке потрібно виготовляти самостійно. Активно запроваджувати у своїй роботі такі методи: спостереження, дослідження, експерименту. Обов’язково проводити індивідуальну роботу з учнями, органічно поєднувати навчання й виховання». Наголошено на співпрацю вчительського колективу з батьками учнів.

З 1973 по 1974 рік очолював школу Півень Іван Миколайович. Наступні двадцять років — Лейка Григорій Олександрович (1974 -1992).

Велика увага приділялась трудовому, фізичному, етичному, естетичному та військово-патріотичному вихованню, туристичній та краєзнавчій роботі. Учнівська виробнича бригада «Дружба» активно співпрацювала з колгоспом

( вирощування зеленої маси, цукрового буряка, очистка кукурудзи). Протягом багатьох років існувала шкільна радіогазета «Голос школи». Працювали гуртки: співочий, художній, танцювальний, учасники яких виступали постійно на сільській та районних сценах, радіо та автогуртки.

У 1985 році на шкільному подвір’ї розпочалося будівництво нового приміщення школи за кошти місцевого колгоспу (голова Яременко І.К.), а вже 1 вересня 1986 року відбулося відкриття нового приміщення. Двоповерхова новобудова розрахована на 342 учні, має 14 навчальних кабінетів, спортивний та актовий зали, харчоблок, їдальню, бібліотеку, комбіновану майстерню, кабінет домоводства, учительську кімнату, кабінети директора та заступників. На подвір’ї школи облаштовано футбольне поле, баскетбольну та волейбольну площадки, бігові доріжки, яму для стрибків у довжину, смугу перешкод. Із старих будівель залишено старе центральне приміщення, один із кабінетів якого під час антиалкогольної кампанії в 1987 році районне керівництво наказало віддати під музей тверезості, але ремонт так і не розпочали.

На базі Дейкалівської середньої школи щорічно в 1990-х роках проводились збори оборонно-спортивного оздоровчого табору для юнаків району, адже були створені всі умови для занять учнів військовою підготовкою: зброя (малокаліберні гвинтівки та автомати Калашникова), муляжі зброї, у 1984 році побудовано 25-метровий тир, облаштовано караульне містечко, окопи, лабіринт. А ще наприкінці 1980-х- початку 1990 років відбувалися заняття за комунарською системою, на які приїжджали не лише з нашого району, а й з усієї області.

Незабаром до нового приміщення перенесли й експонати дейкалівського сільського музею, для якого було виділено кабінет на першому поверсі. Експозиція музею присвячена історії села від заснування й до наших днів. Окремо представлені історії школи та колгоспу. Тут зберігається велика кількість експонатів етнографічного характеру.

У 1992 році директором школи призначений Паламаренко Володимир Іванович . За часів його керівництва у 2003 році було збудовано теплогенераторну.

З 2005 року очолює педагогічний колектив Яременко Людмила Василівна.

Село пишається вчителями, які за творчу працю були нагороджені знаком "Відмінник народної освіти". Це такі майстри своєї справи: Гладка О.Г., Загорулько Г.Н., Загорулько В. М., Чечель В.Х., Топтун Н. І., Лейка Г.О., Лейка К.Є., Паламаренко В.І.

Учительські династії: Чечель В.Х., його дружина Андрієнко Т.А. та їх доньки Кожевник Н.В., Коротич Л.В.; Топтун Н.І. та її донька Топтун Г.Г.; Кузьмич Г.М. та її донька Визір Л.І., онуки Демиденко Є.М. та Барило Т.О.; Филь Х.С. та її чоловік Филь М.М, онуки Кузьмич С.В., Колодяжна І.В. та правнука Кабанець Т.О.

З 1953 по 2015 рр. Золотими медалями нагороджено 19 випускників, Срібними – 28.

Школа пишається своїми випускниками: Біликом С.Ф., Онопрієнком О.Д., Коротич І.Н., Крикуновою (Макаренко) В.Ю., Коротичем (Педик) С.А., Теслею В.І., Гасюк (Ємець) Н.В., Жук (Бут) І.А., Кальченко А.В., Єременко (Кальченко) М.В.

На даний час Дейкалівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Зіньківської районної ради Полтавської області– загальноосвітній навчальний заклад державної форми власності, який підпорядковується управлінню освіти Зіньківської районної державної адміністрації, діє на підставі власного Статуту.

У школі поєднуються класичні принципи педагогічного процесу та активно запроваджуються інноваційні технології. Заклад передбачає вивчення двох іноземних мов – англійської та німецької, забезпечує опанування комп’ютерних технологій з 1-го класу, мова навчання – українська.

Дейкалівська загальноосвітня школа має у своєму складі класи початкової, базової та старшої школи, групу продовженого дня.

Станом на 01.01.2018 р. навчається 120 учнів.

Керівництво школи здійснюють: Яременко Людмила Василівна – директор школи, Тесля Людмила Іванівна – заступник директора школи з навчальної роботи, Захарова Ольга Василівна –заступник директора школи з виховної роботи, Жолоб Олексій Миколайович– завідуючий господарством.

Педагогічний колектив складається з 22 чол., вищу освіту мають 21 чол., базову вищу – 1. Школа повністю укомплектована педагогічними кадрами. Спеціалістів вищої категорії – 3, спеціалістів першої категорії – 6, спеціалістів другої категорії – 8 , спеціалістів – 5.

Педагогічний колектив школи працює над науково-методичною проблемою: «Розвиток творчої індивідуальності учня, підвищення результативності та якості навчально-виховного процесу шляхом упровадження нових технологій навчання». У школі працюють методичні об’єднання вчителів початкових класів, природничо-математичного циклу, класних керівників та психолого-педагогічний семінар.

Успішно працюють шкільні гуртки та спортивні секції.

Виховною проблемою школи визначено:«Впровадження нових інтерактивних виховних технологій на основі проектної діяльності, які є запорукою формування духовно-морального, національно-патріотичного та творчого учня з метою створення єдиної інноваційної моделі діяльності школи».

Учні мають все необхідне для отримання початкової, базової та повної загальної середньої освіти: кабінети, підручники, наочні посібники. Працюють бібліотека, спортзал, їдальня, майстерня, комп’ютерний клас. При школі є стадіон та спортивний майданчик. Але потребує поповнення матеріальна база школи, не вистачає нових посібників, обладнання кабінетів фізики, біології та хімії не відповідає вимогам сьогодення. Відсутній проектор та мультимедійна дошка.

Педагогічний колектив школи продовжує роботу над створенням дієвої системи пошуку обдарованих дітей, відпрацюванням та впровадженням ефективних методик креативного розвитку учнів.

Щорічно учні школи стають переможцями та призерами предметних олімпіад та конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН України як районного так і обласного етапів.

Ведеться активна краєзнавчо-пошукова робота. Пошуковий загін «Спалах» неодноразово ставав переможцем районних, обласних, Всеукраїнських конкурсів. У 2007 році загін нагороджений Дипломом Міністерства освіти і науки України - переможець Всеукраїнського конкурсу науково-пошукових робіт «Голодомор 1932-1933 років. Україна пам’ятає» ( кер. Захарова О.В.).

Школа є активним учасником у конкурсах та акціях природоохоронного спрямування: «До чистих джерел», «Мій рідний край – моя земля», «Парад квітів біля школи», «Галерея кімнатних рослин», «Рослини – рятівники від радіації», «В об’єктиві натураліста», екологічні агітбригади, «За чисте довкілля».

Колектив школи нагороджений Почесною Грамотою Полтавської обласної державної адміністрації та медаллю «За значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток області, вагомі трудові досягнення та з нагоди 70-річчя утворення Полтавської області» ( 2007р.) та Почесною Грамотою Міністерства освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України за перемогу у Всеукраїнському громадському огляді-конкурсі стану умов і охорони праці в установах, закладах, підприємствах та організаціях Міністерства освіти і науки України в 2009 р. (2010 р.), Дипломом лауреата Національного конкурсу шкільних газет (2012р.).

8 травня 2015 р. було відкрито меморіальну дошку випускнику 2005 р. Дейкалівської середньої школи Мирінцю Вадиму Михайловичу, який загинув 20 вересня 2014 р. поблизу міста Щастя під Луганськом під час збройного нападу російських бойовиків в зоні АТО.

На жаль, з кожним роком зменшується кількість учнів школи. Для прикладу наведемо дані:

Навч. рік 1953- 1954 н.р. 1954-1955 н.р. 1955-1956 н.р. 1956-1957 н.р. 1957-1958 н.р. 1958-1959 н.р. 1959-1960 н.р. 1960-1961 н.р. 1961-1962 н.р. 1962-1963 н.р.
К-ть учнів 406 387 391 365 364 347 312 322 340 404
Навч. рік 1963-1964 н.р. 1964-1965 н.р. 1965-1966 н.р. 1966-1967 н.р. 1967-1968 н.р. 1968-1969 н.р. 1969-1970 н.р. 1970-1971 н.р. 1971-1972 н.р. 1972-1973 н.р.
К-ть учнів 431 457 470 415 384 373 360 349 355 360
Навч. рік 1973-1974 Н.р. 1974-1975 н.р. 1975-1976 н.р. 1976-1977 н.р. 1977-1978 н.р. 1978-1979 н.р. 1979-1980 н.р. 1980-1981 н.р. 1981-1982 н.р. 1982-1983 н.р.
К-ть учнів 371 357 336 349 296 296 255 234 207 196
Навч. рік 1983- 1984 н.р. 1984-1985 н.р. 1985-1986 н.р. 1986-1987 н.р. 1987-1988 н.р. 1988-1989 н.р. 1989-1990 н.р. 1990-1991 н.р. 1991-1992 н.р. 1992-1993 н.р.
К-ть учнів 174 165 167 147 148 142 147 138 131 138
Навч. рік 1993-1994 н.р. 1994-1995 н.р. 1995-1996 н.р. 1996-1997 н.р. 1997-1998 н.р. 1998-1999 н.р. 1999-2000 н.р. 2000-2001 н.р. 2001-2002 н.р. 2002-2003 н.р.
К-ть учнів 138 134 146 146 162 167 169 189 184 178
Навч. рік 2003-2004 Н.р. 2004-2005 н.р. 2005-2006 н.р. 2006-2007 н.р. 2007-2008 н.р. 2008-2009 Н.р. 2009-2010 н.р. 2010-2011 н.р. 2011-2012 н.р. 2012-2013 н.р.
К-ть учнів 159 149 135 130 111 104 104 109 112 103
Навч. рік 2013-2014 н.р. 2014-2015 н.р. 2015-2016 н.р. 2016-2017 н.р. 2017-2018 н.р 2018-
2019
н.р.
К-ть учнів 102 113 100 105 120 128

Літ.: 1.Архів Дейкалівської загальноовітньої школи І-ІІІ ступенів

2. Архів історико-краєзнавчого музею Дейкалівської загальноосвітньої школи 1 – 3 ступенів

3. Вертелецький Д. Наполеглива праця дала високі результати. – Лен. шляхом. – 1959. – № 18.-6 листопада.

4. Вихованню учнів – більше уваги// Лен. шляхом. – 1968. – № 9 – 29 березня

5.Підсумки роботи школи за І півріччя//Лен. шляхом. -1969. - № 2 – 10 січня

6. Андрієнко Т. Підсумки роботи школи//Лен. шляхом. -1973. - № 9 – 31 березня

7. Виховання навичок культурної поведінки в підлітків//Лен. шляхом. -1969. - №12 – 22 квітня

8. Виховання навичок культурної поведінки в молодших школярів//Лен. шляхом. -1973. - №11 – 13 квітня

9. Загорулько Г. У виробничій бригаді//Лен. шляхом. -1960. - № 5 – 24 березня

10. Загорулько Г. Підсумки навчально-виховної роботи школи за 1959-1960 навчальний рік//Лен. шляхом. -1960. - № 12 – 23 червня

11. Затворцький П.П. Первоначальное обучение грамотности в сельском училище.// Полтавские епархиальные ведомости. Отдел неофициальный.– 1865 -№ 24. - с. 438-441

12. Мокляк В. О. , Павленко В. А. Дейкалівка с., Зіньківський р-н. Православної Церкви (з 1990-х – УПЦ МП) громада. Різдвяно-Богородицька церква.[ Електронний ресурс] / Режим доступу: http://history-poltava.org.ua/?p=2485

13. Отчёт Зеньковской земской управы за 1900 год. – Полтава: Типо-Литографія Л.Фришберга, -1901. – с.67

14. Отчёт Зеньковской земской управы за 1912 год. – Зеньков: Тип. Василевского, -1913 -279 с.

15. На батьківських зборах. - Лен. шляхом. -1960. - №3 – 18 лютого

16. Підсумки роботи школи за ІІІ чверть 1958-1959 навчального року. -1959. - № 3 – 2 квітня

17. Підсумки навчально-виховної роботи школи за 1960-1961 навчальний рік. - Лен. шляхом. -1961. - № 13 – 22 червня

18. Приватний архів Лейка Г.О.

19. Приватний архів Топтун Н.І.

20. Приватний архів Кузьмич С.В.

21. Приватний архів Бут (Браціло) В. І.

22.Рудинський Г. К Вопросу об отношении государства и школи к Церкви. – Зіньків,типографія Г.М.Подзємьского, 1908, 12.с.

23. Удод А. Наше село.- Лен. шляхом. -1967. - № 17 – 19 серпня

24. Удод А. Наше село.- Лен. шляхом. -1967. - №19 – 16 вересня

25. Удод А. Наше село.- Лен. шляхом. -1967. - № 23 – 30 жовтня

26. Яременко Л.В., Яременко О.І. Дейкалівка: Моє село, для мене ти єдине.- Гадяч: видавництво «Гадяч», 2012. –212 с.

Довідка про автора статті

Захарова Ольга Василівна, заступник директора школи з виховної роботи

Дейкалівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Кiлькiсть переглядiв: 94

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.